Ідеєю щодо сімейної освіти наших дітей я загорілася ще до того, як вийшла заміж. Так трапилось, що в моєму оточенні на той час було багато друзів і знайомих, які починали або вже навчалися вдома. Тож я мала час спостерігати за тим, як ці чудові діти росли, які вони були і якими вони ставали. Спостереження мене вразили. Але про цю різницю я напишу трошки далі.
З появою першої дитини ми почали активно піднімати питання з приводу навчання дітей: де? як? чи потрібен садочок? і т.п. Вже на той час я розуміла, що для маленької дитини — природно рости і розвиватися поруч із найближчою людиною у світі. Саме такі відносини формують стержень, характер, впевненість. Але, на жаль, нам нав’язують думку, що потрібно ще несформовану дитину віддати до садочку або школи, щоб вона вчилася проходити труднощі… Чому я пишу “нав’язують’’? Тому що, як тільки ти кажеш, що діти навчаються вдома, в більшості випадків вас починають вчити, наскільки життєво важливими є школи й садочки, навіть не знаючи переваги іншого способу життя. Але, на жаль, несформовану особистість школа навчає, скоріш, виживати, обираючи шлях менш болісного пристосування, а не справлятися з викликами. Мій чоловік спочатку підтримував школу, однак потім почав занурюватися і вивчати це питання більш детально. Зважуючи всі “за” і “проти”, мій чоловік сказав: “Ми — на сімейній освіті.”
Відтак ми почали рухатись у цьому напрямку. Для мене домашня освіта — це не лише шкільні уроки, це весь процес життя: від навчання чищенню зубів до математичних знань. Освіта в усьому. Наші діти, все їхнє життя з першого дня, мають домашню освіту.
Я шукала і вивчала інформацію всюди, я навіть поїхала на конференцію для хоумскулерів, коли мої діти ще не були шкільного віку. Я розуміла, що я хочу розуміти і знати більше, щоб дати моїм дітям краще. Я досі вчуся і вивчаю інформацію з різних країн та різних конференцій, ресурсів, у різних людей, які практикують СО. Мене запалило це тому, що я побачила в цьому природній скарб.
Чи ходили наші діти до школи? Так. Коли ми приїхали в Англію, нам запропонували піти в приватну школу, яка є найкращою в місті. Ми обміркували та погодились, тому що той учбовий заклад відповідав нашим вимогам щодо школи. Ми потрапили туди під час навчального року, побачивши переваги та недоліки. На жаль, яка б не була чудова школа, вона все одно є системою, яка не враховує особистість. Так ми ще раз впевнились в баченні виховання дітей на сімейній освіті. Ми вирішили спробувати навчання вдома в період канікул, щоб зрозуміти: чи подобається це дитині, чи вона захоче піти назад до школи наступного року, чи їй буде краще вдома. Дітям це сподобалось. Вони вирішили, що хочуть бути вдома, тож ми обговорили все разом і прийняли спільне рішення. Ми повернулись на домашнє навчання і досі про це не пошкодували. Ні власне ми, ні самі діти. Зараз у нас канікули і діти постійно запитують мене, чому у нас немає уроків: “Коли ми знову будемо вчитися?”
Я помітила різницю між хомскулерами та школярами ще до появи наших дітей. А зараз я ще раз підтвердила це своїм досвідом, відтоді, як наша дитина ходила до школи і якою вона була тоді та якою є зараз, навчаючись вдома. Тож, яку різницю я побачила? Я помітила, що діти на СО більш відкритті у спілкуванні з людьми різного віку і почуваються в цьому більш вільними. Діти на СО запам’ятовують більше інформації з навчального процесу вдома, ніж в стінах школи. Вони мають внутрішній стержень. Вони розуміють, хто вони. Вони краще аналізують інформацію. Вони помітно більш соціалізовані, ніж діти, які регулярно ходять до школи. І найголовніший пункт — вони вміють жити в сім’ї та жити самостійно. Цей результат вартий того, щоб перекрити той «недолік», що батьки, зокрема мама, присвячує себе повністю дітям, щоб пройти цей шлях формування особистості та отримання знань поряд зі своїми дітьми. Такий наш шлях і ми ним задоволенні. Важливі шляхи не бувають легкими. Сімейна освіта — це праця. Як і материнство, вона не завжди легка, але за кожним досягненням — та радість, в якій ти — поруч із найдорогоціннішим даром життя.
СО не для всіх. Кожна сім’я має свій вибір та свій шлях. Я поважаю вибір тих, хто обрав школу — це їх шлях. Але навчаються наші діти в школі чи ні, — це не забирає нашу відповідальність вчити їх жити, жити достойне повне життя, любити і дарувати їм потрібну увагу.
Але, щоб прийняти реально усвідомлене рішення, важливо зрозуміти плюси і мінусі усіх форм навчання, бо ми настільки звикли до шкільної системи, що часто нам здається, що і домашня освіта виглядає так само.